14-15 травня 2026 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбулася щорічна, вже шоста, міжнародна науково-практична конференція «Памʼять, війна, спадщина: мартирологія, втрати та історичні паралелі між Другою світовою і російсько-українською війнами» присвячена меморіалізації памʼяті історичних процесів в Україні у ХХ-ХХІ ст.
Зібрання, що об’єднало 178 науковців, істориків, архівістів, музейників, освітян і громадських діячів стало важливим майданчиком для фахового осмислення трагічних сторінок минулого та сучасності. У центрі обговорення – питання історичної пам’яті, збереження культурної спадщини, документування воєнних злочинів і людських втрат, а також переосмислення досвіду Другої світової війни в контексті сучасної російської агресії проти України.
Протягом кількох годин проведення поважні та компетентні гості представили результати досліджень, архівні матеріали та практичні напрацювання щодо збереження національної пам’яті в умовах війни. Особливу увагу учасники приділили темам мартирології, руйнування культурних цінностей, проблемам історичних фальсифікацій і ролі історичної науки у протидії інформаційним маніпуляціям.
Захід незмінно організувала кафедра загальної історії, правознавства і методик навчання УГСП у тісній співпраці з Інститутом історії України НАН України, НІЕЗ «Переяслав», Фондом «Рідна країна», Міністерством оборони України, Генеральним штабом ЗСУ та низкою вітчизняних і закордонних інституцій. Таке широке представництво забезпечило об’єднання дослідників навколо актуальних проблем історичної пам’яті, воєнної історії й правових аспектів сучасних збройних конфліктів. Завдяки діяльності кафедри було створено платформу для обміну науковими ідеями, презентації результатів досліджень та обговорення міждисциплінарних підходів до вивчення воєнних трагедій ХХ–ХХІ століть.
«Продовжується життя, продовжується боротьба!»
Символічно й водночас трагічно, що такий масштабний науковий захід розпочався після надзвичайно важкої ночі масованих ворожих обстрілів. Модератор заходу, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін розпочав зустріч зі слів, які задали тон усій конференції:
«Ми з вами пережили одну із найважчих ночей за останній час. 1200 дронів, ракети, все, що ворог має, все летіло в нашу сторону. Радий повідомити, що наш підрозділ зумів приземлити два ворожих БПЛА… Я веду до того, що ми всі стоїмо, ми всі боремося кожен на своєму місці», – підкреслив Олександр Юрійович.
Особливого значення для успішного проведення заходу набуло сприяння ректора Університету Григорія Сковороди в Переяславі, який підтримав ініціативу проведення конференції та сприяв розвитку міжнародної наукової співпраці, утвердженню академічного діалогу й популяризації досліджень, присвячених збереженню історичної пам’яті та національної спадщини. У своєму вітальному слові доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, заступник голови Національної спілки краєзнавців України Віталій Коцур наголосив:
«Тема нашої конференції – це те, над чим сьогодні повинен працювати кожен історик, який є свідомим, патріотичним і має державницьку позицію. УГСП і Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» є базовими інституціями нашого регіону. Наше спільне завдання – формувати сучасні історичні наративи, які визначатимуть роль і місце нашої держави на світовій арені. Адже ми не тільки сьогодні даємо потужну відсіч ворогу, ми були форпостом і захистом Європи багато століть… Академічна історія не завжди знаходить відгук серед сучасного молодого покоління. Як її зробити максимально доступною, щоб молодь цікавилася і хотіла вивчати історію – це наше завдання, яке ми реалізуємо через підготовку майбутніх вчителів»,– зазначив Віталій Вікторович.
Жива пам’ять та відзначення краєзнавців
Доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, завідувач відділу історії України XIX – початку XX ст. Інституту історії України НАН України, голова Національної спілки краєзнавців України Олександр Реєнт презентував роботу над другим томом фундаментального видання «Незнищенна пам’ять України», яке ретельно фіксує руйнування культурної спадщини.
«Ця війна вбила тисячі мирних громадян, перетворила в руїни десятки міст і сіл. Ворог нищить все, що пов’язано з історією, культурою, історичною пам’яттю українського народу. Сучасні комеморативні практики формуються в умовах живої пам’яті, що відрізняє їх від попередніх історичних етапів. Громади, родини загиблих не відкладають справу увічнення пам’яті до закінчення бойових дій. У суспільстві є величезний запит на збереження гідності та соціально-історичну справедливість», – наголосив Олександр Петрович під час своєї доповіді «Формування історичної пам’яті в умовах сучасної російсько-української війни».
Слід зазначити, що у ході конференції, за вагомий внесок в розвиток та дослідження краєзнавства та української історії, Олександр Петрович відзначив грамотами та подяками рамоти та подяки від Національної спілки краєзнавців України та Інституту історії НАН України ряд науково-педагогічних працівників нашого університету.
Деконструкція російських міфів та боротьба за святині
Гостру увагу присутніх привернув виступ лідера Громадського руху «Рідна країна», засновника Фонду «Рідна країна», дійсного члена Української академії геополітики та геостратегії, доктора політичних наук, кандидата історичних наук, професора Миколи Томенка. Його доповідь стосувалася української відповіді ідеології російського «побєдобєсія».
«Ми в якийсь момент не відчули, як готувалася доктрина «побєдобєсія», де український народ був викинутий з історії Другої світової війни. Нам треба перестати боятися цієї теми… Ми повинні позиціонувати не УРСР, а український народ у Другій світовій війні. Тут немає «великої переможної ходи», тут – трагедія, втрати, пам’ять і правда. Ми мусимо показати, скільки Гітлер і Сталін співпрацювали після пакту Ріббентропа-Молотова. Мусимо розказати про трагедію Карпатської України, про «чорносвитників», про кількість депортованих українців… Якщо ми не виграємо війну за історію України, нам буде дуже важко зберегти нашу суб’єктність у світі», – емоційно засвідчив Микола Володимирович, надалі приділивши увагу музейній складовій, закликавши до переосмислення експозицій, присвячених війні (зокрема, згадавши меморіали у Балико-Щучинці та Нових Петрівцях), щоб вони відображали реальну українську трагедію, а не радянський пафос. Принагідно, Микола Володимирович відзначив історичну подію – повернення Михайлівської церкви в Переяславі у власність держави, анонсувавши встановлення копії посмертної маски Тараса Шевченка у Каневі.
«Як писав В’ячеслав Липинський, не матимемо ми серйозної держави, якщо провідна верства має слабку пам’ять і брак пошани до могил та імен предків. Ми не лише теоретично радимо, що робити. Ми показуємо приклад, як громадським шляхом будувати український світ в Україні», – серед іншого зазначив Микола Томенко.
Тему боротьби за святиню підхопила доктор філологічних наук, професор, в.о. генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Марина Навальна:
«Боротьба за Михайлівську церкву тривала 16 років. Це не тільки інформаційна та наукова боротьба, але й правова. Зараз там триває процедура обліку понад 300 предметів лише у підземеллі Древнього Переяслава, які перебувають у жалюгідному стані. Я закликаю всіх дослухатися до науковців, бо якби суспільство більше слухало фахівців, ми мали б значно кращі результати в збереженні нашої спадщини», – поінформувала та закликала Марина Іванівна.
Економіка агресора та геноцид через зросійщення
Своєрідним аналітичним зрізом сьогодення стала доповідь доктора історичних наук, професора, завідувача відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії України НАН України Олександра Лисенка на тему «Локомотив без гальм: російська економіка під час так званої СВО».
«Так зване СВО, що планувалося на три-сім днів, перетворилося на повномасштабне протистояння, що вже чотири роки мов ракова пухлина пожирає російську економіку зсередини. Фонд національного добробуту рф, який перед вторгненням становив понад 113 млрд доларів, скоротився на дві третини. Дефіцит бюджету зростає шаленими темпами, а люди масово знімають готівку. Попри намагання Кремля приховати кризу, навіть російські академіки визнають стагнацію та катастрофічну депопуляцію. Колос на перекачаних нафтою ногах виявився вразливим», – резюмував науковець.
Своєю чергою, доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ імені Максима Рильського Володимир Скляр проаналізував політику зросійщення як форму геноциду (за концепцією Р. Лемкіна). Він навів жахливу статистику штучної зміни демографії, коли українська інтелігенція винищувалася, селянство знищувалося Голодомором, а міста цілеспрямовано заселялися мігрантами з РФ. Він довів, що путінська агресія використовує ті ж інструменти, що й радянський режим. Доповідач також висунув пропозицію – створити Інститут військової історії при Генеральному штабі ЗСУ, щоб фахово документувати славетні та трагічні сторінки нашої боротьби.
Філософсько-стратегічний вимір війни окреслив здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі Богдан Юрчук у доповіді про когнітивне протиборство:
«Сьогодні війна ведеться за людську свідомість. Росія намагається нав’язати нам авторитарну парадигму, яка ґрунтується на покорі та вертикалі. Натомість українська ідентичність базується на горизонтальній співпраці, волелюбності та довірі. Наша головна загроза – це відкат до старих авторитарних практик. Спроба конкурувати з авторитаризмом на його ж полі руйнує наш головний асиметричний ресурс – суспільну солідарність. Ми маємо виграти цю війну ідеологій, щоб українська ідентичність була привабливою для добровільного захисту», – переконаний молодий науковець.
Географія єднання: від Молдови до героїчного Харкова
Попри складні обставини, конференція вразила своїм масштабом (178 учасників), що окремо відзначив у своєму онлайн-вітанні доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, завідувач кафедри етнології та краєзнавства КНУ імені Тараса Шевченка Валерій Капелюшний. Декан факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій УГСП, кандидат історичних наук, доцент Вячеслав Редзюк також наголосив на важливості єднання науковців попри перебої зі зв’язком та тривоги.
Солідарність із-за кордону висловив доктор історичних наук (габілітований), провідний науковий співробітник Інституту історії Державного Університету Молдови Валентин Константінов, який звернувся до присутніх бездоганною українською мовою:
«Переживаємо дуже складні моменти для всіх нас, але особливо для українського народу. Дозвольте висловити найщиріші побажання добра та успіху українському народові, Збройним Силам України, які сьогодні захищають не лише Україну, а й країни з європейськими традиціями та прагненнями. Ми тут у Молдові від самого початку уважно стежили за подіями в Україні, адже було цілком зрозуміло: якщо Україна відстоїть європейське майбутнє, європейське майбутнє Молдови гарантовано. Саме тому я відчуваю потребу висловити подяку за героїзм українського народу, який довів, що Україна є європейською державою і що, як у випадку Давида та Голіафа, менший може здобути перемогу», – підкреслив гість з Молдови.
Прямо із транскордонного простору Румунії, де наразі триває пошукова робота, на зв’язок вийшов доктор педагогічних наук, професор, ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету Ярослав Кічук. Він розповів про глибокі зв’язки між університетами та про практичні кроки з відновлення історичної справедливості на півдні України:
«Наші університети багато років поєднує плідна співпраця, заснована на взаємній повазі та спільному прагненні зберігати історичну правду. Завдяки підтримці колег з дружнього Університету Сковороди в Переяславі ми створили Придунайську меморіальну комісію, яка сприяє відновленню історичної пам’яті. Пам’ять про війну, людські втрати і, на жаль, зруйновану спадщину – це не лише предмет нашого наукового дослідження, але й основа для формування стійкості та активної громадянської позиції нашої молоді. Навіть сьогодні ми обговорюємо в Румунії важливі проєкти, пов’язані з сучасною війною, а незабаром плануємо експедицію до поховання нашого героя – гетьмана Мазепи на березі Дунаю», – йшлося у промові Ярослава Валерійовича.
Неймовірно щемливим та водночас залізно-стійким стало включення з обстрілюваного, але незламного Харкова. Доктор педагогічних наук, професор, декан факультету історії і права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Людмила Зеленська поділилася тим, як переживає воєнні реалії педагогічна спільнота Слобожанщини:
«Ми на зв’язку, незважаючи на важку ніч, яку переживала вся Україна. Для нашого університету велика честь виступати співорганізаторами наукового заходу, тематика і зміст якого відлунюються болем і водночас незламною силою українського народу… Символічно, що ми проводимо цей науковий форум саме зараз, коли історія перестала бути кабінетною наукою, а стала щоденною реальністю. Наш факультет сьогодні вибудовує свою діяльність на синергії між історією і верховенством права. Питання фіксації злочинів, особливо на деокупованих територіях Харківщини, збереження пам’яток, розроблення стратегій відновлення України – це задача наших фахівців. Наше завдання як педагогів – формувати національну ідентичність майбутніх вчителів, їхню здатність розрізняти фейки та протидіяти їм», – йшлося у виступі Людмили Дмитрівни.
Військове крило наукової спільноти представив заступник начальника Військової академії (м. Одеса) з наукової роботи, кандидат технічних наук, полковник Денис Лісовенко, який висловив глибоку повагу до цивільних та військових дослідників:
«Від імені Військової академії міста Одеса висловлюю вдячність щодо залучення наших фахівців до цієї наукової спільноти. На сьогоднішній день ми всі бачимо необхідність збереження історичних надбань, пам’яті загиблих та поваги до героїв України. Українці – це народ, який на генетичному рівні прагне до волі та незламності. Я вірю, що ця конференція стане одним із кроків перемоги розуму, людяності, науки та освіти над війною. Історія формує майбутнє», – подякував Денис Валентинович.
Надзвичайно вагомим для розуміння синергії науки та армії стало офіційне привітання від оборонного відомства країни. Від імені Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України полковника Марка Андрусяка слово взяв доктор історичних наук, професор, науковий співробітник науково-дослідного відділу концептуальних основ військової служби Науково-методичного центру кадрової політики МОУ, майор Мирослав Борисенко:
«Ми надзвичайно цінуємо допомогу і участь Переяславського університету в усіх наших проєктах. Нагадаю, що між університетом та Міністерством оборони підписано меморандум, і закладено великий внесок у реформування системи управління Збройних сил. Від імені директора Департаменту хочу наголосити, що кожен аспект мартирології та збереження пам’яті має особливе значення. Ми розуміємо, що за кожною цифрою втрат стоять люди – воїни, які віддали життя за свободу, та їхні родини. Формування сучасної ідеології українського війська неможливе без глибокого засвоєння уроків минулого та гідного вшанування подвигу сучасних героїв. Ваша робота з дослідження втрат, документування цих трагедій та аналізу історичних закономірностей допомагає нам гартувати тяглість військових традицій і протидіяти ворожій пропаганді. Пам’ять – це наша зброя, а правда – це наш дороговказ»,– ствердив Мирослав Володимирович.
Зважаючи на жорсткі наслідки нічних обстрілів та екстрені перебої зі зв’язком у різних куточках країни деякі запрошені спікери не змогли долучитися до прямого етеру пленарного засідання (зокрема, начальник Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ полковник Олександр Кутков; проректор з гуманітарно-виховних питань ЧДТУ професор Валентин Лазуренко; а також завідувачка кафедри теорії та історії держави і права Національної академії СБУ кандидат історичних наук Аліна Поніпаляк, чий навчальний заклад безпосередньо постраждав під час нічної атаки). Проте, як зауважили організатори, усі наукові доробки, матеріали та тези колег є невід’ємною частиною масштабного збірника цієї конференції, що слугуватиме вагомим інтелектуальним підґрунтям для майбутніх історичних студій.
Підсумовуючи роботу пленарного засідання, професор Олександр Реєнт зазначив, що українцям вкрай важливо берегти свою ідентичність у цій екзистенційній битві, адже Росія використовує проти нас навіть освіту та дитячі садки на окупованих територіях.
Після пленарної частини конференція продовжила роботу у шести секціях, де науковці, аспіранти та військові обговорювали логістичне забезпечення військ, долі військовополонених, цифровізацію освітнього простору та збереження культурної спадщини.
Захід став не лише платформою для наукового діалогу, а й простором для формування спільного бачення важливості пам’яті як інструменту суспільної стійкості та національної ідентичності. Проведення конференції засвідчило актуальність міждисциплінарного підходу до вивчення воєнних трагедій і необхідність міжнародної співпраці у збереженні історичної правди для майбутніх поколінь.
Кафедра загальної історії, правознавства і методик навчання УГСП вкотре довела, що здатна гуртувати провідних інтелектуалів країни для вирішення найскладніших викликів сучасності, перетворюючи історію на дієвий інструмент боротьби за майбутнє вільної України.
Пресслужба університету
