18 лютого 2026 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі у змішаному форматі відбувся І Всеукраїнський науково-методичний семінар «Європейський вимір в українській історії». Захід, що пройшов за підтримки Міністерства освіти і науки України та в рамках дорожньої карти співпраці з Обсерваторією Ради Європи, став майданчиком для обговорення інтеграції української історичної освіти в європейський простір, протидії російським наративам та вироблення рекомендацій для Обсерваторії з викладання історії в Європі Ради Європи
Захід, організований відкритим наприкінці жовтня 2025 року в університеті, Навчально-науковим центром вивчення європейської історії УГСП, зібрав понад 100 учасників – науковців, учителів історії з різних регіонів (включно з прифронтовими), представників МОН, проєктних менеджерів реформи НУШ та практиків. Пропонуємо вам нотатки зібрання.
Після традиційного привітання та виконання Державного Гімну України присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих у російсько-українській війні. Надалі провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, який модерував зібрання, підкреслив насиченість програми плідними дискусіями, які, на його переконання, стануть настановою для освітян, а також представив тематичні напрями роботи зібрання – європейський вимір у модельних навчальних програмах, пошук перехресних історичних зв’язків України і іншими країнами Європи, цивілізаційні процеси, викладання історії в школі.
Ректор УГСП, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур у вітальному слові акцентував на ролі семінару як першого кроку в низці заходів з учителями-істориками в рамках меморандуму з Обсерваторією Ради Європи. Він підкреслив, що університет Переяслава – один із чотирьох перших підписантів договорів про співпрацю з Observatory on History Teaching in Europe (ОНТЕ) в Україні, і роль учителя історії у формуванні національної та громадянської ідентичності є найвагомішою. Віталій Вікторович закликав присутніх до посилення діалогу з учителями та науковцями, щоб європейці краще розуміли Україну, а українці – Європу, поступово позбуваючись радянських наративів.
«Роль вчителя історії у формуванні національної громадянської ідентичності у дітей, мабуть, є найбільш вагомою. Тому нам потрібно чітко інтегрувати нашу систему історичної освіти в європейську, щоб виробляти спільні підходи і розуміння. Бо насправді у викладанні історії існує ще дуже багато проросійських наративів, дуже багато радянських впливів… Тому ваша думка важлива. Ми її хочемо почути і систематизуємо, передамо колегам з Обсерваторії», – зазначив ректор, підкресливши, що європейська інтеграція – це взаємне розуміння, а не односторонній процес.
Генеральна директорка директорату європейської та євроатлантичної інтеграції МОН Олександра Гусак, яка приєдналася до зібрання у онлайні, зазначила, що семінар відкриває цикл національних консультацій з європейського виміру викладання історії, підкресливши обопільність процесу та роль історії як зброї агресора. Вона наголосила на необхідності скоординованої протидії та символізмі дискусій під парасолькою Ради Європи, яка підтримує Україну.
«Цей Всеукраїнський семінар відкриває низку національних консультацій щодо європейського виміру викладання та вивчення історії. Важливою є дискусія щодо ролі історії та історії європейських країн для України, але цей процес є обопільним. І так само важливим є вивчення ролі України в історії Європи. Роль історії стала ще більш критичною, оскільки держави-агресори використовують її як інструмент пропаганди і як справжню зброю. Дуже добре, що це усвідомлення є і на національному рівні. Під парасолькою Ради Європи відбувається перегляд сучасної ролі вивчення і викладання історії», – наголосила Олександра Юріївна, побажавши присутнім плідних дискусій.
У свою чергу, декан факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Вячеслав Редзюк додав, що освітні тренди змінюються через глобальні виклики, тож потрібно адаптувати історичну науку, обмінюватися думками з практиками для якісної підготовки фахівців та учнів. Вячеслав Володимирович підкреслив важливість діалогу з практиками для адаптації до європейського простору.
«Ми маємо продукувати якісний освітній продукт, підготувати якісного фахівця, який буде здійснювати навчання молодого покоління. Тренди постійно змінюються, і ми маємо йти в ногу з часом. Нам надзвичайно важливо обмінятися думками, почути ваші міркування, почути тренди, вектори розвитку історичної науки… Бажаю всім плідної якісної роботи і обміну думками, бо такі заходи важливі для діалогу між практиками», – підкреслив декан.
Надалі пленарне засідання охопило теми європейського виміру у модельних програмах, перехресні історичні зв’язки між Україною та іншими країнами Європи, цивілізаційні процеси, методику викладання історії в школі. Обговорення включало питання від аудиторії, з акцентом на практичні рекомендації та плідні дискусії, які спонукають до якісних змін.
Першим виступив доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН та НАПН України Олександр Удод з темою «Україна в європейському історичному контексті: методологічні та історіографічні проблеми». Він наголосив на необхідності «реконкісти» української історії – остаточного виходу з російського наративу, де війна стала каталізатором, і розрізненні понять «виміру» як публіцистичного терміну та «контексту» як академічного принципу для об’єктивності. Олександр Андрійович закликав подолати бар’єри радянських спотворень, синхронізувати українську методологію з європейською для взаємного розуміння. Водночас закликав уникати європоцентризму й політизації історії, посилаючись на праці Марка Ферро та Сергія Плохія.
«Настав час для реконкісти – відвоювання нашої історії. Час для того, аби остаточно вирватися з російського історичного наративу. Війна стала каталізатором. Якщо вимір – це публіцистичний термін, то контекст – академічний принцип. Не можна зрозуміти історію України, якщо вчити тільки історію України. Контекст забезпечує об’єктивність, запобігає анахронізмам. Нам треба подолати бар’єр і вийти напряму в Європу, щоб отримати надбання методології. Застерігаю від європоцентризму та політизації», – заявив історик.
На питання Лесі Коцур про політизацію історії (на прикладі Волинської трагедії), О. Удод уточнив, що історики мусять вести діалог, навіть, подекуди, з російськими колегами, адже історія повинна мати миротворчий потенціал. У той же час, на думку доповідача, на час війни з росією нам слід відкласти суперечки з Польщею: «Давайте завершимо війну переможцями, потім з нашими друзями сядемо і будемо говорити».
Надалі промову мала кандидатка історичних наук, асистентка КНУ ім. Шевченка, проєктна менеджерка МОН Юлія Топольницька з аналізом модельних навчальних програм. Вона детально порівняла дві інтегровані програми для профільної школи, підкресливши, що реформа вимагає синхронізації національної пам’яті з європейським наративом через україноцентричність (70% змісту – український контекст), деколонізацію та мультиперспективність, де перша програма (концентрична з 5 блоками – прим.авт.) краще реалізує проблемно-концентричний підхід, наприклад, розглядаючи Голодомор з політичного, соціального та екологічного вимірів. Також Юлія Андріївна акцентувала на викликах перепідготовки вчителів і ризиках, наголосивши на відповідності принципам Обсерваторії Ради Європи. На думку Топольницької, історична освіта є питанням національної безпеки.
Спеціаліст вищої категорії, «Старший учитель», вчитель Стовп’язької гімназії Ігор Бутник, який тримав слово надалі, поділився практиками формування критичного мислення, підкресливши, що сучасна школа інтегрується в європейський простір, де уроки історії – це можливість показати Україну як органічну частину Європи через роботу з джерелами, дискусії та проєкти, розвиваючи аналітичні навички проти дезінформації в умовах війни. Він наголосив на ролі учителя як фасилітатора діалогу та підтримав ідею єдиного інтегрованого курсу історії.
«Сучасна школа інтегрується в європейський простір, в центрі – критичне мислення. Через джерела, дебати, проєкти учні бачать Україну як частину Європи. Серед викликів – дезінформація та війна. Роль учителя – фасилітатор діалогу. Я підтримую інтегрований курс історії», – розставив акценти Бутник.
Релокований вчитель з Херсонщини, історик Ліцею №1 Горностаївської селищної ради Херсонської області Денис Скрипець говорив про специфіку викладання історії в умовах війни, акцентуючи, що громадянська освіта сприяє розвитку критичного мислення та протидії російській пропаганді, бо старше покоління на окупованих територіях часто вірило російському ТБ, тоді як історія стає опорою для розуміння агресора протягом всього обсягу 400-річної боротьби з Москвою. Денис Юрійович закликав до концентричного підходу під час викладання історії, деколонізації сенсів та збільшення годин історії в школі. Серйозним викликом для сучасного учителя й учня є ставлення до поняття історичної толерантності, особливо у тих випадках коли діти, щодня бачать насилля росіян.
«Громадянська освіта важлива – вона вчить активній участі в громадському житті, частково фінансовій грамотності, толерантності та, що є не менш важливим, медіаграмотності, адже старше покоління вірило російському ТБ та російським наративам в нашому медіапросторі. Історія – це опора проти пропаганди. Пояснювати толерантність дітям, які бачать насилля є викликом. Ми маємо вивчати історію ворога, щоб розуміти його природу. Підтримую збільшення годин історії та курс на деколонізацію», – зазначив Скрипець.
Надалі кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археології Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Єгор Брайлян розповів про мережування діаспори в Британії під час холодної війни, підкресливши, що такі емігранти як Данило Скоропадський і Стефан Терлецький будували транснаціональні мережі впливу, організовуючи демонстрації проти комунізму та лобіюючи інтереси України в Європі, що актуально для сучасної адвокації та розуміння діаспори як частини європейського контексту.
Історик, ідеолог, штаб-хорунжий організації «Центурія» Сергій Червінський пов’язав скіфську спадщину з європейською мілітарною матрицею, заявивши, що культ меча як сакрального об’єкта поєднує Україну з Європою (скіфи, греки, кельти) від античності до козаччини, а сучасна російсько-українська війна є шансом для формування нової спільної мілітарної ідентичності в Європі. За словами Червінського, ворог витрачає мільярди на когнітивну війну, формуючи мілітарну ідентичність.
Надалі програма семінару передбачала подальше коло доповідей. Хоч низка заявлених тем подекуди залишилася поза контекстом живих виступів, але продовжила хвилювати учасників у дискусіях, чаті «Zoom» та кулуарних розмовах. Зокрема, значну увагу привертали питання національних дискусій щодо європейського виміру викладання історії та практичної реалізації дорожньої карти співпраці з Обсерваторією Ради Європи – напрямків, які неодноразово згадувалися як пріоритетні для подальших консультацій і систематизації пропозицій від учителів та науковців. Окремо учасники обговорювали теми якості освіти в контексті європейської інтеграції, зокрема стандартизації підходів у публічному управлінні та адмініструванні освітніх процесів. Археологічний вимір європейських зв’язків України – від доісторичних періодів до античності – також залишився в центрі уваги як важливий доказ тяглості цивілізаційних процесів на українських теренах. Не менш актуальними виявилися питання ролі сучасних цифрових інструментів, інформаційних технологій та медіа у викладанні європейського виміру історії, особливо в умовах дистанційного навчання та протидії дезінформації. Усі ці теми – від методологічних і археологічних основ до цифрової трансформації та забезпечення якості – учасники семінару визнали критично важливими для подальшої роботи Навчально-наукового центру та наступних заходів, наголошуючи на необхідності повернутися до них у форматі спеціальних секцій чи онлайн-консультацій.
Учасники одностайно наголошували: в умовах війни історія – не лише наука, а й інструмент національної безпеки, громадянської ідентичності та протидії пропаганді. Серед ключових меседжів – потреба в єдиному інтегрованому курсі історії, збільшення годин викладання історії, деколонізація наративів та посилення критичного мислення учнів.
У час коли освіта рухається до Європи, війна вимагає україноцентричності, критичного мислення та збільшення годин історії.
Пресслужба Університету Григорія Сковороди в Переяславі
