У четвер, 20 березня 2025 року викладачі кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі Валентина Молоткіна, Людмила Хмельницька та Наталія Новородовська спільно зі здобувачами спеціальностей 014. «Історія та громадянська освіта» та 032. «Історія і археологія» відвідали Музей Заповіту Т.Г. Шевченка НІЕЗ «Переяслав». Тут відбулась лекція «Козаччина у візії Тараса Шевченка» прочитана кандидатом історичних наук та старшим науковим співробітником Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Дмитром Гордієнком.
На зустрічі Дмитро Гордієнко зазначив, що деякі тези можуть суперечити усталеним уявленням про Тараса Шевченка. Він розпочав із пояснення, що народною мовою свого часу писали такі поети, як Іван Котляревський і Григорій Квітка-Основ’яненко. Натомість Тарас Шевченко створював нову літературну мову, яка нині вважається взірцем української. У період написання «Кобзаря» поет перебував далеко від рідної землі: після життя у Варшаві він оселився в Петербурзі. Однак Україна залишалася для Шевченка символом земного раю, який він відтворював у своїх поетичних рядках.
Лектор наголосив на тому, що саме візія Шевченка українського минулого визначила магістральний шлях розвитку української історіографії, вибір тематики, підходи, оцінки тощо українського минулого. При цьому Шевченко, на його думку, постає як співець мілітарної слави України, козацької слави та слави України.
Мова Тараса Шевченка з часом поширилася завдяки його наслідувачам – поетам-епігонам 60-х років. У перші десятиліття після його смерті його стиль і образи переймали настільки активно, що навіть вірші інших авторів приписували Шевченкові.
Науковець наголосив, що, попри багатогранність його творчості, Шевченко насамперед був поетом. Борис Грінченко першим озвучив цю думку, а пізніші дослідники підтримали її, зазначаючи, що Шевченко значною мірою сформував українську націю.
«Жодна нація в світі не має такої постаті для свого зростання та формування. Шевченко створив націю, без нього не було б українців. На середину ХІХ століття проєкту Україна не існувало – були Малоросія або Русинський, – а Україна фігурувала лише у фольклорі», – наголосив Дмитро Гордієнко.
Надалі Гордієнко зазначив, що єдиний твір Шевченка про козацьку добу – це переспів «Слова о полку Ігоревім». У своїй поезії він чітко відмежував українське від російського, зокрема у вірші «Сон», де виступив проти російських імперських символів. Поет також дав неоднозначну оцінку гетьману Богдану Хмельницькому, засудивши його за приєднання у вірші «Якби-то ти, Богдане п’яний…».
Шевченко переосмислив і постать Петра Дорошенка, якого народ звинувачував за союз із турками. Натомість поет позитивно оцінив його дії, зокрема рішення скласти повноваження, щоб уникнути кровопролиття в Україні.
Спікер зачитав і проаналізував вірші Тараса Шевченка, у яких виразно відображені його погляди на українсько-російські відносини та боротьбу за свободу України. Особливо цікавою є новаторська оцінка Шевченком постатей гетьманів. Так, у фольклорі XIX століття Петро Дорошенко майже не згадується, оскільки в народній традиції його критикували за союз із турками. Деякі дослідники припускають, що в пісні «Ой на горі та й женці жнуть» може йтися про Михайла Дорошенка, а не Петра.
Ця лекція стала важливою подією для здобувачів історичних спеціальностей, які змогли поглибити свої знання про історичну спадщину та творчість Тараса Шевченка через призму сучасних наукових досліджень.
Пресцентр кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін