У середу, 5 березня 2025 року студенти спеціальностей 061 «Журналістика» та 015 «Професійна освіта (Цифрові технології)» факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі разом із доцентом кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності Тетяною Шинкар на запрошення доктора філологічних наук, професора, директора Музею «Заповіту» Т. Г. Шевченка НІЕЗ «Переяслав» Марини Навальної взяли участь у заході, що відбувся в межах науково-просвітницького проєкту «Десяте літо».
Як повідомляється, у музеї проходила зустріч із Миколою Лисенком – генеалогом, дослідником роду Тараса Шевченка та його нащадком по брату Йосипу. Він родом із Черкащини. Колись Кобзар став хрещеним батьком сина Йосипа – Трохима, який був прадідом Миколи.
Нащадок Тараса Шевченка поділився результатами своєї понад 30-річної роботи з вивчення родоводу великого поета. Він наголосив, що серед нащадків Тараса Григоровича є багато талановитих людей – художників, письменників, академіків і науковців.
У ході зустрічі Микола Лисенко презентував присутнім свою книгу про родовід «Коріння Шевченкового роду», у якій зібрані відомості про нащадків Тараса Шевченка. Для цього дослідник відвідав численні музеї та архіви, працював із документами, зустрічався з представниками цього роду, листувався з ними, збираючи по крупинці цінну інформацію.
Під час зустрічі студенти-журналісти мали можливість поставити запитання досліднику, отримавши цікаві відповіді про життя та спадщину видатного українця. Одним із важливих питань було «З чого варто розпочати дослідження власного родоводу?»:
«Насамперед звернутися до сімейних архівів, зібрати розповіді старших родичів, а також працювати з державними архівами та метричними книгами», – відповів гість Микола Лисенко.
Окремо здобувачі поцікавилися ставленням нащадків Шевченка до постаті Кобзаря після повномасштабного вторгнення, а також обговорили труднощі, з якими стикаються дослідники родоводу. Микола Лисенко наголосив, що бракує доступу до зацифрованих архівних матеріалів, що значно ускладнює роботу:
«Держава могла б сприяти дослідженням, розширюючи програми цифровізації історичних документів і підтримуючи ініціативи, спрямовані на вивчення національної історії».
На запитання, чи є в нього люди, яким він заповів продовжити свою справу, Микола Лисенко відповів, що прагне передати свої знання молодому поколінню. Він сподівається, що його дослідження надихнуть інших вивчати історію власного роду й відкривати нові сторінки минулого.
Захід став не лише освітнім, а й натхненним діалогом між поколіннями, підкреслюючи важливість збереження історичної пам’яті та культурної спадщини України.
Пресцентр кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності
