9 грудня 2024 року у конференц-залі імені Василя Сухомлинського Університету Григорія Сковороди в Переяславі розгорнулася робота Міжнародної наукової конференції «Війна росії проти України: від гібридних форм до геноцидних практик», яка у змішаному форматі відбулася за співініціативи з Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка. Її учасниками стали науковці, аспіранти, студенти старших курсів. Розповідаємо, які теми піднімали учасники зібрання.
Зібрання відкрив кандидат історичних наук, доцент кафедри публічного управління та адміністрування, декан факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі Вячеслав Редзюк. Він привітав учасників зібрання та зауважив, що очолюваним ним факультет має цілу практику проведення подібних конференцій та заходів, метою яких є обмін думками та максимального розкриття надактуальної, наразі, тематики.
«На жаль, понад десять років триває новітній етап російсько-української війни, яка принесла нам багато нових трагічних моментів нашої історії. Попри виклики, яких додає нам повітряна тривога, ми розпочинаємо зібрання у запланованому форматі, за участі тих хто приїхав наживо та колег, підключених у онлайн-режимі. Запрошуємо усіх до активної роботи у рамках нашого пленарного засідання», – додав Вячеслав Володимирович, після чого захід урочисто відкрили спільним виконанням Гімну України та вшануванням хвилиною мовчання усіх, хто поліг у боротьбі за нас, за нашу Батьківщину та її волю.
Надалі до учасників звернувся доктор історичних наук, професор, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур, який щиро привітав учасників цього потужного заходу, який, за його слово, зібрав велике коле друзів альма-матер, фахівців і експертів у означеній тематиці, з якими науковці закладу перебувають на постійному зв’язку, розділяють їх ініціативи.
«Попри відстань, яка нас розділяє через моє закордонне відрядження, я з вами готовий розділяти участь і брати участь у дискусіях, бо тема цього зібрання мені близька. Маємо з партнерами із Дрогобицького ДПУ імені Івана Франка спільний проєкт з цього приводу. Є широке коло питань які варто обговорити, є чимало людей, зокрема військових і відомих політологів, яких ми нині залучаємо до цього зібрання. Маю надію на достойну дискусію, яка нині відбудеться між нами і де ми охопимо усі сфери цієї гібридної війни, зокрема кілька десятилітню роботу росії проти нашої державності у військовому, економічному, культурному, релігійному та інших напрямах. Будьте в безпеці, будьте максимально вмотивовані у цей складний час, діліться нею!», – сказав Віталій Вікторович та сказав ще кілька теплих слів англійською мовою на адресу міжнародних партнерів УГСП, подякувавши їм за всебічну допомогу і підтримку.
Мав що сказати й професор соціології, голова факультету соціальних наук Університету Liverpool Hope Майкл Бреннан. Він надіслав слова підтримки та любові від імені свого закладу усім, хто перебуває на лінії вогню і цивільним, які ревно працюють у відносному тилу. Надалі у своєму короткому виступі зупинився на важливості аспектів, які нині будуть проговорені. Безумовно, вони не лишаються осторонь уваги іноземних вчених.
Після цього слово мав проректор з наукової роботи Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франкa, доктор педагогічних наук, професор Микола Пантюк, який, серед іншого наголосив на тяглості традицій співпраці Переяслава і Дрогобича. Пригадує її, щонайменше, з початку 2000-х років, коли науковці з його закладу оцінювали роботи на олімпіаді в нашому закладі та дуже високо оцінювали їх якість. Додає, це завжди було взаємно.
«Радісно усім вам бачити, проте сумно, що ця тема розробляється всіма нами після трьох десятків років української незалежності. Обидва наші заклади, на жаль, мають здобувачів що полягли у цій війні. У нашій альма-матер це, наразі, близько трьох десятків випускників та здобувачів. Добре, що нині ми розробляємо такі проєкти. Переконаний в тому, що ця синергія робить наші заклади значно сильнішими. Європа нині живе у передріздвяному спокої тому, що українське військо захищає не лише рідну землю, а й цінності та мирне життя європейців. Йде жорстка боротьба не лише і не тільки за території, а й за національну ідею, мову та ідею, культуру та самобутність, самостійність і незалежність. Росія усе це хоче знищити. Тут є дійсно чимало викликів, зокрема перед освітою та наукою. Боюся передбачувати, але наше військо, в яке ми ще відносно нещодавно не вірили, виявилося досить сильним. Сьогодні ми так само не дуже віримо в свою освіту, переймаючи ефемерні зразки кращих «освітніх практик». Ми маємо своїх патронів – Сковороду і Франка, маємо Ушинського та Сухомлинського. Їхні діючі ідеї та системи формують нашу ідентичність. Тому пріоритетом української освіти має бути виховання громадянина та патріота України. Це обов’язок кожного працівника, кожного науковця наших університетів. Нам слід, як наслідок проведення цього зібрання і дискусій, виробити рекомендації для формування національної освітньої політики. Усім здоров’я і перемоги», – зазначив Микола Павлович.
Народний депутат України, член Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко сказав наступне:
«Україна – це одна з небагатьох країн, яка стикнулась з трьома типами практичної агресії: кінетична, кібернетична та інформаційна війна. Весь цей комплекс відповідної агресії, я її називаю військовою, поступово було інтегровано, щоб почати повномасштабну війну. Спочатку у суспільстві були наративи – «вони друзі, не нападуть», а кібернетичні війни тривають й досі. Якщо з першими двома видами зрозуміло, то питання інформаційної безпеки або побудови когнітивної безпеки ще досліджуємо», – зазначив Олександр Павлович та запропонував долучитися до розбудови візії щодо системи когнітивної безпеки для нашого суспільства на базі університету чи інших закладів освіти. Адже й досі існують інформаційни канали, які поширюють шкідливі наративи для цивільних та військових.
«Це війна за розум наших людей. Мрію, що колись настане той час, коли суспільство буде розуміти, що таке критичне мислення», – підсумував Федієнко.
Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України та правознавства, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Василь Ільницький, своєю чергою, говорив таке:
«Сьогоднішній захід є своєрідним підсумком нашої багаторічної наукової співпраці університетів Дрогобича і Переяслава. Підсумком першого її етапу, бо за результатами планується ціла серія наукових публікацій, зокрема у світових виданнях, різних тематичних заходів тощо. Нинішня конференція це важливий майданчик для донесення до світової спільноти правди про форми геноцидних практик цієї війни. З нами сьогодні не лише Україна, а й Литва, Канада, Велика Британія й Молдова. Представлені усі основні дослідницькі центри. Хочеться, аби за результатами зібрання вийшла й англомовна монографія, а ця традиція мала продовження. Успішної плідної роботи і перемоги усім нам!», – зазначив Василь Іванович.
Проректор з навчально-методичної роботи, доктор педагогічних наук, професор кафедри цифрових технологій навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі Вячеслав Різник, який привітав учасників від імені всієї академічної спільноти УГСП.
«Вважаємо цю конференцію надзвичайно важливою, бо місія університету це не лише освіта і наука, а й формування світогляду. Нині на нас покладена велика відповідальність по формуванню нашої молоді, її підтримці і протидії агресору. Впевнені, що спільно ми знайдемо відповідь на важливі виклики сьогодення, які постали перед нами у вирі російсько-української війни – війни, що зруйнувала міста, будинки та території, а й людські долі. Війни, яка перевернула свідомість. Щиро переконані, що сьогодні потребує переомислення вплив цієї війни на усі сфери життєдіяльності суспільства. Спільно шукаймо ефективні шляхи протидії цій агресії, зокрема у освітній сфері», – сказав Вячеслав Володимирович, подякувавши присутнім за відданість справі.
Серед основних напрямів роботи конференції були: інформаційний вимір гібридної війни РФ проти України; економічні аспекти ведення гібридної війни РФ проти України; військові чинники ведення гібридної війни РФ проти України; культурний вимір гібридної війни РФ проти України; гуманітарна сфера, як інструмент гібридної війни РФ проти України; церковно-релігійний вимір гібридної війни РФ проти України; політико-дипломатичний набір інструментів ведення гібридної війни РФ проти України й геноцидні практики російсько-української війни.
У ході пленарного засідання місію модерації перейняв завідувач відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць. Спершу доцент кафедри політології Королівського військового коледжу Канади та позаштатний викладач кафедри зовнішньої політики Росії в UQAM, Квебецький університет у Монреалі Фредерік Лабаре говорив про освіту для протидії гібридній війні, а надалі Юрій Олексійович поділився думками про те, що головною загрозою сьогодення є втрата впливу засобів масової інформації та посилення ролі засобів масової комунікації (соціальних медіа й месенджерів) у впливі на людську свідомість. У зв’язку з відсутністю чітких журналістських стандартів у ЗМК легше поширювати фейки та пропаганду, що є зручним інструментом для ведення гібридної війни.
Натомість кандидат історичних наук, СНС полковник, Центральний науково-дослідний інститут ЗСУ Віктор Топальський проаналізував, яким чином аналітики НАТО вивчають досвід України щодо відсічі російській гібридній агресії. Серед іншого згадав про Європейський центр з протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE), який діє у Гельсінкі (Фінляндія) й дослідники якого чимало уваги приділяють вивченню українського досвіду.
Кандидат політичних наук, доцент НТУУ КПІ імені Ігоря Сікорського, відомий політолог Євген Магда звернув увагу на вразливість нинішнього українського суспільства до провокативної інформації. Зауважив, що користувачі соцмереж та медіа мають бути надзвичайно виваженими у процесі відбору та поширення інформації, задля запобігання у суспільстві ліній розколу, які прагне спричинити ворог.
Полковник, заступник начальника штабу корпусу морської піхоти, ад’юнкт, Національний університет оборони України Віктор Савченко у своєму виступі звернув увагу на кінетичні аспекти ведення гібридної війни, зокрема саботаж, терор, використання проксі-сил, потоки біженців, яким РФ намагається дестабілізувати не тільки Україну, а і Європу.
Експерт Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», кандидат історичних наук Євгенія Горюнова відзначила, що головними інструментами гібридної війни проти української ідентичності у Криму наразі є масове насадження ідеологеми про «одін народ», а також тези про «ісконно русскій Крим».
Кандидат політичних наук Михайло Басараб проаналізував особливості російської державної політики у сфері зміцнення й поширення російської пропаганди та інформаційної війни у світі, а також механізми протидії їй. Йдеться про примноження позитивного досвіду добровольчої й волонтерської діяльності, підвищення якості освіти та поширення національно-патріотичного виховання, створення ефективної контррозвідки, а також реалізація операцій впливу на території ворога.
Здобувач освітнього ступеня магістр Університету Григорія Сковороди в Переяславі, спеціальність 052 Політологія Петро Горбатенко говорив про роль етнонаціонального чинника у гібридній війні РФ проти України. Насамперед згадав про російські маніпуляції довкола «утисків» так званих російських «співвітчизників» та російськомовних на теренах інших держав; про винищення росією чоловічого населення так званих «ЛНР» та «ДНР»; політику етнічного «насильницького розбавлення» окупованих територій, а також винищення в у війні проти України поневолених корінних народів РФ.
Загалом, під час реалізації заходу, організатори намагалися охопити не тільки теоретичну складову досліджуваної проблематики, а й почути думки військових, які беруть безпосередню участь у подоланні цих загроз. Принагідно, вдячні за безпосередню участь у конференції науковцям з Квебецького університету у Монреалі, Університету Liverpool Hope, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, Національного університету оборони України, Центрального науково-дослідного інституту ЗСУ, Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», Національного інституту стратегічних досліджень України, а також військовослужбовцям 3-ОШБр та Сил спеціальних операцій ЗСУ, які знайшли час та можливості для обміну ідеями та досвідом.
Максим Левченко, Леся Коцур
