Це історія трьох студентів-політологів Університету Григорія Сковороди в Переяславі, трьох одногрупників і трьох відданих синів нашої України.
Як і для більшості українців, для них повномасштабне російське вторгнення почалося 24 лютого 2022 р., проте на відміну від нас, вони вимушені були зустрічати ворога зі зброєю в руках, адже мали досвід ведення бойових дій. Хтось став на захист Києва, а хтось пішов у бій на сході України. І сьогодні мова про них, наших захисників – Фелікса Куртаніча, Іллю Амірова та Олексія Григу. Ці виняткові люди не тільки воїни, а й студенти-випускники спеціальності «політологія», які мають різну вдачу і різну долю.
Звісно, війна внесла корективи у плани хлопців щодо навчання. У зв’язку з активними бойовими діями, виконувати навчальний план їм було складніше, а можливо навіть і взагалі не зручно, проте хлопці якось вправлялися і з цим завданням. Тому, хотілося б залишити спомин про їхнє навчання в умовах активної фази російсько-української війни.
На початку, скажу про Фелікса Куртаніча – гомінкий і завжди позитивний «Лис Подільський», який у першому семестрі вів активне студентське життя з початком російського повномасштабного вторгнення став на захист України. Раніше він уже брав участь у бойових діях в зоні ООС та служив у батальйонах «Карпатська січ», «Донбас» та «Айдар». Навіть попри активні бойові дії, Фелікс продовжував тримати зв’язок з викладачами та науковим керівником щодо внесення корективів до бакалаврської роботи підготовленої ще восени. Проте у середині квітня зв’язок із Феліксом обірвався…18 квітня 2022 року, у боях під містом Рубіжне Донецької області боєць Батальйону імені генерала Кульчицького Фелікс Куртаніч трагічно загинув. Завершилося земне життя «Лиса» – лишилося ненаписаними ще багато сторінок його життєвої історії, у тому числі й освітньої. Вічна пам’ять, Герою!
На щастя, доля виявилася лагіднішою до ще одного і студента-політолога, і захисника України водночас – Іллі Амірова. Ілля – сержант Батальйону імені генерала Кульчицького, з перших днів широкомасштабного російського вторгнення разом з побратимами здійснював оборону на Ізюмському напрямку, що на Харківщині. Скромний Ілля не багато говорить про свою службу, але відомо, що у розпал боїв у квітні 2022 р. отримав серйозну бойову травму плеча, у наслідок якої бійця довелося госпіталізувати та вивезти з поля бою. Тільки під час реабілітації Іллі вдалося повноцінно повернутися до навчання та завершити процес написання дипломної роботи. 16 червня 2022 р. Ілля успішно захистив бакалаврську роботу й готується вступати в магістратуру. Іллі хочеться подякувати за службу і вірність Україні, яку він ніс останні вісім років, а також за те, що знаходить у собі сили рухатися далі – навчатися й розвиватися. На додаток побажаємо якнайшвидшого одужання!
Не можемо оминути увагою ще одного нашого захисника, студента-політолога, старшого сержанта Батальйону імені генерала Кульчицького – Олексія Григу. Що можна написати про позитивну людину, якою ми пишаємося, й за котру хвилюємося водночас. Так, це наш Олексій, який вже упродовж трьох місяців боронить Україну – спочатку Київ, тепер схід (місце локації не уточняється в цілях безпеки). Найтяжче йому далися останні три місяці навчання, коли тижнями з ним не було зв’язку і деякий час він вважався зниклим безвісти. Полегшувало справу тільки те, що ще восени він підготував основний варіант бакалаврської роботи, і після початку війни, якимось чином вносив у роботу тільки корективи. Навіть більше, перебуваючи в зоні активних бойових дій він успішно зміг скласти онлайн державний іспит (10 червня) та на відмінно захистити кваліфікаційну роботу (16 червня). Віримо в Олексія і в те, що у майбутньому на нього очікують тільки перемоги!
Знаєте, доля усіх трьох наших захисників є направду винятковою й особливою. Звісно, Фелікс загинув не втіливши у життя повною мірою своїх мрій і задумів. Проте пам’ять і слава про нього буде вічною! Водночас приклад Іллі та Олексія є повчальним з огляду на те, що попри загрозу власному життю, вони продовжували нести відповідальність за навчальний процес. Можливо не ідеально, але їм вдалося поєднати ці два абсолютно протилежні заняття – битися за Україну й здобувати освіту. Цей приклад є показовим для багатьох українців, які вважають що навчання це тяжко. Так, тяжко і наші хлопці знають про це, які ніхто інший. Однак, їхній приклад говорить про те, що попри усі складнощі українці повинні добре навчатися та нести відповідальність за взяті на себе зобов’язання.
Тільки освічена нація зробить Україну кращою і наші хлопці яскравий приклад цьому!
Кафедра політології факультету гуманітарно-природничої освіти та соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі, завжди пам’ятатиме нашого студента Фелікса Куртаніча і завжди буде вдячна Іллі та Олексію за їх внесок в оборону та розбудову нашої держави.
Леся Коцур