24 травня 2022 року у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» спільно з Київською обласною військовою адміністрацією та Університетом Григорія Сковороди в Переяславі відбувся круглий стіл на тему: «Відображення подій другої світової війни в музейних експозиціях». Участь у заході взяли науковці з усієї України, зокрема з Університету Григорія Сковороди в Переяславі, які у своїх доповідях розкрили надзвичайно цікаві аспекти стану музейних експозицій присвячених періоду Другої світової війни та їхній вплив на події сьогодення.
З вітальним словом до присутніх звернувся генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич та співорганізатори заходу. Олексій Михайлович нагадав, що музейні експозиції НІЕЗ «Переяслав» періоду Другої світової війни представляють музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943р.» та Меморіальний комплекс, присвячений загиблим у Другій світовій війні, і їх роль та значення у світлі сьогодення має бути переосмислена.
Доповнюючи попередню думку, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур зауважив, що музеї є важливою складовою культурного надбання держави, адже у фондах музеїв часто зберігаються рідкісні знахідки та експонати. Як наслідок, у державній політиці музеї виконують важливу культурну та виховну функцію. Водночас варто звернути увагу й на те, що і музеї, і їхні експонати можуть виконувати серйозну політико-ідеологічну роботу. На прикладі музею-діорами та Меморіального комплексу він показав, яку ідеологічну роль виконують ці пам’ятки і якою має бути політика у цій площині. Зокрема наголосив, що як музеї, так і події про Другу світову війну в Україні слід розглядати під таким кутом зору:
- У заідеологізованих історичних подіях акцент має робитись на об’єктивності, а у таких місцях мають працювати люди, які розуміють усі тонкощі ідеологічної ролі того чи іншого музейного експонату.
- Обов’язково повинна бути присутня лінгвістична деідеологізація експозицій (Велика Вітчизняна війна, німецько-фашистські загарбники, красноармєєц тощо).
- Приділяти особливу увагу по роз’ясненню заідеологізованих музейних експонатів, які розташовані у місцях публічного відвідування (алеї, парки слави тощо).
Надалі дискусію про музей-діораму доповнила Надія Бойко доповіддю «Букринська епопея» – трагічна сторінка української історії в експозиції музею-діорами «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року».
Потім Олександр Білоус розкрив проблему руху опору в експозиційних моделях Національного музею історії України у Другій світовій війні; Володимир Голубець проаналізував особливості інтерпретації Другої світової війни в експозиції Музею визвольної боротьби України; Світлана Даценко у своїй доповіді торкнулася соціогуманітарної проблематики Другої світової війни в музейній нарації; Володимир Сімперович представив експозитарну модель історії Другої світової війни крізь призму наукового дискурсу; Андрій Солонець розмірковував про музейне відображення баталістики Другої світової війни; Ніна Сотнікова свою доповідь на тему: «Національно-патріотичне виховання дітей та молоді: здобутки, пошуки, перспективи (з досвіду роботи Національного меморіального комплексу «Висота маршала І.С. Конєва»)» представила з огляду на цьогорічні трагічні події на Харківщині та у контексті деідеологізації меморіалу; Тарас Нагайко зауважив, що пам’ять про Другу світову війну і в умовах сьогодення має біполярний характер, а це своєю чергою, ставить перед працівниками музеїв непросте завдання із пошуку меж і форм суспільного діалогу; Любомир Хахула підійшов до проблеми музейних експозицій з погляду компаративісти, порівнявши музейні експозиції про Другу світову війну у Києві та Львові; Віталій Яковлєв не оминув увагою той факт, що Друга світова війна обов’язково повинна розглядатися під кутом зору людиноцентризму з враховуванням усіх міфів та реалій, які торкнулися людської долі;
Наостанок Леся Коцур навела приклад, як сталінський режим використовував ключові події Другої світової війни для заміни історичної пам’яті Переяслава. Перш за все мова йде про те, що у розпал боїв за Київ 12 жовтня 1943 р. давньоруському місту Переяслав (якому на той час уже виповнилося 1036 років) було присвоєно нову назву – Переяслав-Хмельницький. Цим кроком давньоруське місто автоматично втрачало свій історичний статус і стало містом виключно козацької доби, періоду так званого «возз’єднання українського з великим російським народом». Слід пам’ятати, що в СРСР постать Богдана Хмельницького використовувалася виключно з метою пропаганди й закріплення у свідомості українців кремлівського трактування подій Переяславської ради 1654 р., під час якої буцімто «Хмельницький здійснив волю і бажання українського народу добитися того, що в 1654 р. Україна була приєднана до Росії. Об’єдналися два братні, єдинокровні народи».
У підсумку варто зазначити, що розв’язана росією 24 лютого 2022 р. повномасштабна війна проти України в черговий раз довела, що історія має значення. Зокрема не оминула вона увагою й подій Другої світової війни, які до цього часу агресивно експлуатуються російським політичним режимом для убивства українців. Саме тому, подібні наукові заходи є важливими, адже також працюють на перемогу України.
Пам’ятайте – незнання історії не звільняє від відповідальності!
Пресцентр кафедри політології